Острови #12 - Такешіма

Острів Такешіма (竹島; Take-shima), назва якого перекладається, як «Бамбук», або «Бамбуковий острів» - досить маленький і рідко відвідуваний острів. За даними останнього перепису населення кількість жителів острова налічує 83 людини. Це означає, що корів на острові більше, ніж людей. Такешіма має форму правильного прямокутника, 4 км завдовжки і 1 км завширшки (але ширина острова більша за 1 км у певному місці, наприклад, якщо рахувати від від південно-східної точки острова до мису Омбозакі). Загальна площа острова дорівнює 4.2 кв. км, а окружність — близько 13 км. Відносно довга, вузька горловина Такешіми плюс приблизно 500-метровий трикутний виступ посередині її північного берега надають їй досить незвичної форми, дещо схожої на пташку колібрі або, можливо, на комара.

Порт розташований на північному березі, затиснутий у природній затоці, частково утвореній північним трикутним мисом. Це маленький порт, чи, скоріше за все інше, просто причал з кількома будівлями та цементною фабрикою. Порт використовується поромом «Мішіма» (про нього, до речі, я розповідав минулого разу), який ходить сюди з Кагошіми три рази на тиждень. Одразу за пагорбами ховається крихітне село, чи не єдине поселення на острові. У селі Такешіма є тільки два міншюку. Як це завжди буває на цих маленьких островах, власники міншюку зустрічають усіх прибулих ще на пристані, і вони обов’язково включатимуть сніданок, обід і вечерю до загальної суми за ночівлю.

Хоча на Такешімі нема великих гір, назвати цей острів пласким буде не зовсім коректно. Рельєф тут скоріше піднесений, з загальною висотою від 50 до 220 м (у найвищій точці) над рівнем моря. Острів оточений скелями майже зі всіх сторін. І тут, на жаль, нема пляжів.

На острові одна головна дорога, яка проходить через увесь острів, від одного кінця до іншого, із заходу до сходу, лише з кількома короткими відгалуженнями. Такешіма майже повністю вкрита бамбуком, і тут нема ніякого сільського господарства, про яке варто було б розповідати, окрім кількох отар великої рогатої худоби на півночі і сході. Оскільки на острові не відбувається нічого значущого, його природна краса добре збереглася.

Р. Уолкер, «Окінава і острови Рюкю...»,

власний ручний переклад