Острови #17 - о. Курошіма

Подорож на острів

Найвіддаленіший від інших островів свого маленького архіпелагу Мішіма, «Чорний острів» інколи називають «міні Якушімою» через його схожість з цим більш великим родичем, про який я вже розповідав кілька тижнів тому — о. Курошіма має таку ж майже ідеальну форму кола, і такий же гористий рельєф, хоча й не такий високий; взагалі це зелений острів з пишною рослинністю, тільки менший за Якушіму. Діаметр о. Курошіма (黒島; Kuro-shima) варіюється між 4-5.5 км. Його площа дорівнює 15.5 км2, а довжина окружності — 20 км.

На острові є два селища, Осато і Катадомарі. Загальне населення острова складає приблизно 175 жителів. Пором з Кагошіми ходить сюди три рази на тиждень і зупиняється в обох селах. В Осато всього 4 міншюку, в Катадомарі — 3.

Шлях до о. Курошіма займає десь 5 годин, якщо плисти поромом «Лінія М», який зупиняється на Такешімі та Іоджімі впродовж подорожі. Припливаючи з о. Іоджіма у західному напрямку, пором спершу зупиняється на північному березі острова, в Осато. Зазвичай час прибуття порома припадає на 2:25 дня, окрім одного разу на тиждень, коли за графіком прибуття переноситься на одну годину назад. Після двадцяти-хвилинної висадки/посадки пасажирів і вантажу пором відправляється далі, і ще через двадцять хвилин прибуває до західного берегу острова, в Катадомарі, яке лежить за 8 км звідти, і після висадки о третій годині залишається в порту на ніч.

Наступного ранку (а одного разу на тиждень після двохденного простою) пором «Лінія М» виходить з Катадомарі о восьмій ранку і через півгодини робить свою першу двадцяти-хвилинну зупинку в Осато. О 9:40 ранку пором прибуває на о. Іоджіма, а після зупинки на о. Такешіма, пором повертається в Кагошіму о 1:35 дня.

Курошіма називається «чорним» островом через вулканічний ґрунт чорного кольору, чорний пісок і чорні базальтові скелі, які тут можна знайти. Що ж до пляжів, то тут їх просто не існує. Як вулканічний острів, Курошіма старша за Іоджіму і Такешіму, які є частиною геологічної кальдери Кікай, і відрізняється від них. Майже уся 20-кілометрова берегова лінія всіяна прямовисними скелями і їхніми гострими уламками. Стрімкі скелі, що падають на 50 метрів вниз з невеликими водоспадами, створюють досить вражаюче видовище і є чудовим місцем для фотосессії. Вода біля узбережжя прозора і дуже глибока. До речі, тут можна займатися дайвінгом чи сноркелінгом, але без гіда чи рятувальників Ви самі нестиме відповідальність за свою безпеку.Хоча на острові ніде купатися, він чудово підходить для любителів походів і тривалих піших прогулянок на природі. Оскільки гори Курошіми не такі вже й високі, увесь острів перехрещений численними дорогами і стежками. Центральна гориста частина острова має півдюжини гірських вершин, починаючи з г. Ебоші (560 м), г. Йокодаке (590 м), і закінчуючи горою Ягура (622 м). На її вершину ведуть пішохідні стежки. У найкоротшій точці від дороги до вершини можна дістатися пішки за 30-40 хвилин. Але з населених пунктів це 2-3 години вгору і стільки ж вниз. Стежки не часто використовуються і погано доглянуті, але це не зупинить досить цілеспрямованих людей.

Крім гір, на о. Курошіма є ще кілька цікавих туристичних пам’яток, наприклад білі скелі Шіотебана. Ц незвичайні, та, навіть, приголомшливі білі скелі, створені сольовою ерозією на м'якій вулканічній пемзі. З них Ви можете спуститися красивою стежкою до моря, де знайдете ділянку для риболовлі.

Ще однією цікавою локацією є Парк Миру (Heiwa Kouen) - парк, присвячений події, що сталася на острові Курошіма під час Тихоокеанської війни. Відступаючі японські солдати зазнали аварії на тонучому човні біля Курошіми. Більшість загинула, але жителі острова врятували життя кільком солдатам.

Достатньо відомою серед японців є місцева горілка з солодкої картоплі, яку можна купити тільки на острові Курошіма, і заради якої багато жителів країни вранішнього сонця відвідали його.

Фактично кожна частина о. Курошіма підходить для туристів, велосипедистів, мотоциклістів і водіїв. Це дуже гарний мальовничий острів, на якому є багато місць, які варто відвідати.

На цьому наша подорож архіпелагом Мішіма та Осумі закінчується. Зараз ми повернемося до Кагошіми і наступного понеділка чи п’ятниці відправимося вночі до групи островів Тошіма, більш відомої, як архіпелаг Токара.