Тихше їдеш, далі будеш

Особливості окінавського громадського транспорту

Одна з перших речей, з якою знайомиться турист в Окінаві (та й взагалі у будь-якій іншій країні) — це громадський транспорт. Починається з того, що турист, тільки-но розпакувавши валізу і облаштувавшись у номері готелю, вирішає вийти на розвідку. Шукає в інтернеті цікавий для нього заклад чи туристичну пам’ятку, і вирушає в мандри під направляючі вказівки голосового асистента.

Ось турист, вже трохи змокрілий від задушливої спеки, приходить на автобусну зупинку (а річ у тім, що крім автобусів ніякого іншого громадського транспорту на острові нема). На вулиці тихо, лише цикади оскаженіло стрекочуть. Через кілька хвилин турист стурбовано поглядає на годинник: автобус запізнюється. Турист звіряється з розкладом — а ніякого автобуса нема аж до виднокола.

Десь-так через хвилин десять змореному туристові вже важко стояти, проте де там! Мало де на Окінаві можна зустріти лавку, чи, принаймні, стілець на зупинці. Бідоласі доводиться обливатися потом.

Турист вже не зводить очей з горизонту.

Ще через п’ять хвилин турист гадає, чи не повернутися додому.

Туристові вже настільки набридло смажитися на сонці, що він рушає геть.

На горизонті з’являється непевна біла цятка. Турист озирається, протирає очі. Цятка збільшується.

Через кілька хвилин до зупинки підходить ціла валка з автобусів — хоч вибирай, який більше подобається. Навіть цикади затихли від такого недотепу.

Турист залітає у перший-ліпший автобус і падає на сидіння з очманіло-блаженствуючою гримасою на обличчі, всім своїм єством насолоджуючись льодяним вітром кондиціонерів.

Ви правильно зрозуміли — автобуси в Окінаві майже ніколи не встигають за розкладом.